Макиавелли. Мораль, политика, фортуна

Политики, как и другие люди, часто говорят одно, а поступают по-другому. Все знают, например, что нехорошо брать взятки, но коррупция процветает. Макиавелли часто воспринимают как человека, который теоретически узаконил принцип «не пойман — не вор». Автор двух переиздаваемых монографий показывает, что это представление, по меньшей мере, поверхностно; он также опровергает расхожее положение о разделении политики и морали у Макиавелли. Відправним пунктом служить теза про те, що флорентійський секретар вперше на зорі Нового часу став враховувати фактор людської суб'єктивності, громадської думки, розбіжностей між сферою дії і сферою оцінки в політиці і в житті; в рамках ренесансних етичних уявлень переосмислив феномен влади як водночас і морального, і аморального установи.
Перша частина під назвою «Етика Макіавеллі», може служити введенням до читання творів італійського мислителя, тут розглядаються ключові проблеми його творчості. У другій частині, «Макіавеллі в Росії», дано огляд думок про Макіавеллі, які висловлювалися в нашій країні або мають відношення до її історії, починаючи з часів Івана Грозного і Петра Першого і до середини минулого десятиліття.